|
Збунтувалися кастрати, йдуть до папи у палати: «Через що ми не жонаті? В чому винуваті?» Папа крикнув із чертога: «Що це тут за синагога? Ви не боїтеся Бога? Геть з мого порога!» Ті йому: «Тобі все ладно, ти живеш собі принадно, а от нам так безвідрадно, дуже вже досадно! Ти вибрикуєш на волі, мо’, набив собі мозолі, ну, а ми всі – поневолі на жіноцтво кволі!» Папа їм: «Мої ж ви діти! Треба сперш було глядіти; втративши свої бушприти, маєте терпіти! Боляче за ваші втрати; може, я вам для приплати латки накажу роздати із нової вати?» Ті йому: «Нам вата нащо? Хай у ній лежить ледащо! Не м’яке, а щось годяще ти роздай нам краще!» Папа каже їм врочисто: «В рай призначу вас, геть-чисто! Там вже буде і невіста, ще й на бу́лки тісто!» Ті йому: «Який ти геній! Нащо тісто нареченій? Пристрій трібний їй – такенний, зовсім не печений!» Папа їм: «Так ви, гевали, – глуздом теж не кардинали! Кажуть же: що з воза впало, те, рахуй, пропало!» Розлютилися кастрати: «Отже, Пію ти дев’ятий1, остогидло нам співати фуги та кантати! А давай, усім на диво, сам затягнеш “Casta diva”2? Й так тонесенько, пискливо, як це на́м властиво!» Тут злякався папа: «Діти! Як я буду пискотіти? Це кебет у вас кульбіти, чи дурниць привіти?» Ті йому: «Нема проблеми! Не забули ще оце ми: маєм бритву, й маєм схеми, де і що́ в нікчеми!» Папа в шоці: «От же шкоди! Я хіба шукав нагоди збутися дарів природи?..» Шле за Де-Мероде3. Де-Мероде тими днями тренувався біля брами захищати рідні храми з папськими стрільцями: всі з поставою військових, черевики на підковах, у підрясниках шовкових й ківерах бордових. Тут прибігли єзуїти: «Треба віру боронити! Хочуть там скопці, бандити, папу холостити!» Гарний в ролі воєводи, стрепенувся Де-Мероде: «Видно, хтось шука пригоди? Ну, заждіть, юроди!» Засурмили зразу труби, взяв бійців азарт сугубий, так і дивляться, кому би полічити зуби? Де-Мероде, страж устоїв, на двоколку всіх пристроїв і везе мерщій героїв до святих покоїв. Як війшли туди солдати, налякалися кастрати, кажуть: «Будемо співати зовсім без оплати!» Папа вільний: притчі мовить, може і прийняти сповідь; й Де-Мероде ґав не ловить, суд за бунт готовить: «Хто тут вівся як іуда, тих повішаю за муда!» Папа ж муркнув, як з-під спуда: «Тільки в разі чуда...» «Хто тут мрів про бунт успішний – покарає вас Всевишній!» Папі ж – голос був утішний: «Ти один безгрішний!» Та настав кінець докорам; той же при дворі декорум, і пищать кастрати хором геть ad finem saeculorum4.
1 Пій IX – римський папа у 1846-1878.
2 Знаменита арія для сопрано з опери В.Белліні «Норма» (1831). 3 Франческо Саверіо де Ме́роде (італ. Francesco Saverio de Mérode) – архієпископ, у 1860-1865 створювач корпусу «папських зуавів» та військовий міністр Папської області. 4 До скінчення віків (лат.).
|