|
Ми вийшли в сад, із жалісливим шумом Останній лист на липах тріпотав, І вечір голубий, весь виповнений сумом, В задумі пломенів, поволі догорав... Жалілись ручаю плакучі верболози, Від місяця леліла млосна струмина... Ми мовчки йшли... і накипали сльози, І ніжність у душі бриніла, мов струна. Здавалось, лине ніч назустріч давній ласці, Наполягає, молить – знов тебе знайти... Та все пройшло, як в дивовижній казці, Далека вже та ніч – і так далеко ти...
|