|
Нас вінчали – не в церкві. Без вінців, без обрядів, Ні пісень не співали, А ні гімнів священих. З’єднала нас нічка У пущі-діброві, За свідків були нам Похмуреє небо Та зорі крізь хмари, Вінчальних пісень нам Співав буйний вітер Та ворон зловісний. Були на сторожі – Все скелі га прірви, Вінки нам сплітали – Любов та свобода! Хто ж був званий на свято? Де ж ті друзі й знайомі?! Завітали всі гості Доброчинно, з бажання! Всю ніч – вирували Гроза та негода, Всю ніч все гуляли Земля з небесами, Гостей пригощали Багрянії хмари, Гаї та діброви Ущент напилися! Столітні дуби З похмілля звалились! Гроза веселилась До пізнього ранку! А збудив нас не свекор, Ані люта свекруха, Ні неволенька злая, А зоря світанкова! Як Схід спалахнув Соромливим рум’янцем, Земля спочивала З гучного бенкету, Веселеє Сонце Заграло росою, Поля заквітчались Святковим убранням, Гаї зашуміли Вітальні промови, Природа зраділа І, вмить, посміхнулась...
|