|
Щороку в лютім, сьомого числа Я, з наполегливою пам’яттю моєю, Твою річницю знову зустрічаю. Хто знав тебе, – давно вже тих немає, Ті, хто живі, – давно вже все забули. І цей, найважчий що для мене день, – Для них такий же точно, як і всі: Відірваний листок календаря.
|