|
Хай хвиля гуляє в морях навісна, Б’ючи в хвильоріз чи на ют, Хай виють сирени невпинні, – Із мармуру-піни, З холодного дна Підводні човни устають. То наші підводні човни устають, Де мутно Північний реве океан, Надсадно крижини горлають, – В полярних просторів нічну каламуть, Вганяючи в брижі зелені таран, Підводні човни випливають... То наша підводна сторожа з сторож Іде в небезпеки зарані, Де Балтика б’ється в тумані, Де вправо не можна й ліворуч також, Де води каміння ховають, – Підводні човни вирушають. То наші підводні човни устають, Де Чорнеє море сердите, У хвилях живих малахіту, Йдуть море вітати у чеснім бою Торпедним ударом раптовим, Підводні човни – наготові. То наші підводні човни, пливучи, Грозять в океані Великім, – б’ючи Великим мистецтвом наводки, І з грунту, де бродять акула і спрут, Піднявшись під самий екватор, пливуть Вздовж Тихого – тихі підводки. Хай хвиля гуляє в морях навісна, Б’ючи в хвильоріз чи на ют, На варту кордонів щоднини – Із мармуру-піни, З холодного дна Радянські човни устають. То наші підводні човни устають, І ждуть, як настане година тривог – Прорватись в барліг у звіриний, – Хай наші підводники славні живуть! І той, хто веде до нових перемог, – Великий Водій Батьківщини!
|