|
Горінням ленінським живий, З Петрової поставши волі, Він труд обрав за символ свій І знать не хтів про іншу долю. Він серцем пам’ятав: пильнуй Ці межі мирної вітчизни, – Він вражу хвилю навальну Не раз трощив об мури грізно, Кришив на бризки, на шмаття І гнівно кидав в прірву чорну, – А сам, великий, як життя, Стояв незборний, неповторний! І в завірюсі вогневій, Розбивши німців чорне коло, Він бій прийняв, як вартовий, Чий пост незмінний вже ніколи!
|