|
Чотири чорних танки Прийшли із полустанку. Один по одному іде, На них ніхто й не гляне. В селі – нікого і ніде, Всі в лісі – партизани. Вони ще зранку там сидять, Але дозорці» їх не сплять І бачать: з полустанку Ідуть чотири танки. Ввійшли в село, спинились, Неначе потомились. Фашисти лаються всі вряд, Що від моторів тільки чад, Що гумою воняє, Бензину більш немає. Поки з бензином перебій, Ідуть бандити на розбій. Сумної дикої пори Роботи в них багато: Вони обходять всі двори, І нишпорять у хаті. І кожен тягне, що знайшов: З мукою білою мішок, І ковдру, і хустину – Рукам немає впину. А в кожнім танку цілий склад: Кладуться сукна ряд у ряд, Ковбаси, мед з батистом – Згодиться все фашистам. Всієї зграї голова Такі проказує слова: – Тепер ми підем спать в тепло, А вранці спалимо село. На все в нас вистачить часу – Поріжем скот на ковбасу, Людей уряд поставим І танками почавим. * * *Хати чорніють там і тут, Повзуть з ріки тумани, І ледве чутно з лісу йдуть, Підходять партизани. Ідуть крізь хащі й по стежках, Повз яр, через дслину. І кожен держить у руках Добрячую дубину. * * *Спить кулеметник, фріц-ласун, Хитає головою. І сниться: їсть він ковбасу З камінням і травою. Такої він не знав повік Жахливої хвилини. Іван-коваль, Демид-лісник Над ним звели дубини. Ударили, як треба. Із танків – іскри в небо... По танках гуркіт прокотивсь, Аж все село гриміло. Ствол кулемета заклинивсь Все зроблено уміло. – Стріляйте, гади навісні, Що, здається вже, чи ні? – Прийшла розплата за всі дні, Що, здається вже, чи ні? Мовчання, як в окопі. – Дамо їм доброї гульні! – Сказав тут дід Прокопій. Пішли по танках молотить, Немов каміння в рів котить. По танках гуркіт знов пройшов, Фашисти побіліли, Упали на мішки, на шовк І, наче пси, завили. І кожен так заверещав, – Не добереш нічого... Фашистський череп затріщав Від гуркоту такого. Немає більше сил у них, – Фашист здаватись хоче. Він на собачий свій батіг Пов’язує платочок. Дверцята люка повернув І вилізає скоро. – Здаєшся, гаде, – то-то ж, ну! – Промовив дід суворо. – Ану, бандити, вилізай! – І вилізли бандити. Почав по одному в’язать їх дід хазяйновито. І бачить: в танках цілий склад, Добра набито туго. Стоять похнюплені уряд Стривожені злодюги. Всієї зграї голова Такі проказує слова: – Ви перші у Європі Зі мною дивно воював, І я обурений тут став... Та мовив дід Прокопій: – Мовчи, гадюча сатана, За все дістанеш ти сповна. Тебе дубинами я бив, А не було б у нас дубин, То я б твої машини Руками подушив би. Так знай же: горло зміям Ми давим, як умієм. Ти на Європу не кивай, Не той народ у нас і край! Ти там в Європі вільно крав, Спокійно пузо набивав. То ж про Європу ти забудь, Коли сюди направив путь. Для всіх розбійників твоїх, Для їх гармат, для танків їх, Для тебе, вража сила, Моя земля – могила!
|