|
Ізнов над гордим Ленінградом Зірок жовтневих льот, Ізнов гримить залізним градом, Нам салютує флот. Ізнов веде перекликання Великий рідний край, Ізнову кличуть до братання І море, й степ, і гай. І нам дзвенить з висот багряних Моторів рідних дзвін, Горить багнет чотиригранний Між танків і машин. І над усім, ясна й рум’яна, Родині всій глава, Як мати гордого титана, Підноситься Москва. Та грізне силою своєю Це свято на Неві. Тепер гримить салют над нею, Як залпи бойові. Не світиться багнет багряний Між танків і машин, – У крові німця окаянній Темніє нині він. І всюди мовою дзвінкою Луна гримить стократ: «Москва! Ми йдемо із тобою! З тобою, Ленінград!»
|