|
Чи опівночі, з стоянки, Чи уранці, на зорі, – Мчать у битву наші танки, Грізних сил поводирі. І броня на танках рідна. Ти зробив їх, брате мій! їх веде рука несхитна В рукавиці бойовій. Хай встає вогню завіса, Диму чорного стоги, Хай виходять із-за лісу Танки лютих ворогів. Наробили їх немало, Нам готуючи загин, Із крадіжного металу Ними гноблених країн. І лежать на них прокляття Всього люду – без числа... Що ж! Нехай горять в багатті Від радянського жерла! Чи то з поля, чи з полянки – Бити, бить – на те ж і бій! І горять німецькі танки В нерухомості тупій. Душать їх, женуть в болото Наших гусениць ряди, Трощать дзоти і піхоту Механічної орди. І, заходячи із тилу, По фашистських корпусах, Рить катам вночі могилу Ходять танки у лісах. Бийте ж гаспидську породу, Уночі і вдень женіть! Бийте їх тараном з ходу, І нещадно їх паліть!
|