|
Від полярних снігів до південних садів Слово Сталіна лине й дзвенить. Слово те пролетіло над полем боїв, Щоб народні серця запалить. І піднявся усюди радянський народ, Ополченці до зброї взялись, Як у рік дев’ятнадцятий вийшли в поход, Як в дванадцятім році колись. І, покинувши працю й родинний вогонь, Під переклик уже бойовий, Ленінградці одважні взялися за бронь Над священним простором Неви. І ніколи не був ще таким Ленінград, Як увечері, тої пори, Коли встали на бій з наймолодшими вряд Сивоусих заводів майстри. Знову сонце геройства підніс трудівник, Від багаття у Пулкові – дим... Знову Ленінський видиться нам броневик І правиця вождева над ним. Знову Кіров іде перевірить пости, Ополченців обходить усіх, Слово Сталіна знову летить з висоти, З Горки Красної, з суден морських. І пісень вояки як один почали, – Про бої чи нам слід ворожить? – В місті цім ми росли, працювали, жили – І нікому його не скорить! Весь радянський народе, до зброї берись, Коли б військо вороже прийшлої Так було в дев’ятнадцятім році колись, Так в дванадцятім році було!
|