|
Гори і ріки В димному склі, Стіни без вікон Тануть в імлі. Верблюдів горби Йдуть в невидимість, Даль голубим Стелеться димом. Згладився шерех Карагачів1, Гори примерхли, Зникли ключі. Разом поснули – Людина, даль, Дерево, вулик, Верблюд, вода. Ні гомін, ні клекіт Не лине навстріч. Яка ж далека Від всього ця ніч!
1 Карагач – різновидність береста, поширене на Сході дерево.
|