|
Він говорив на мітингу в селі: – З Буніра я. Син батраків звичайних. У наших предків, і не дуже давніх, Такий був звичай: як нема землі, Орали кладовища замість поля, Щоб ріс ячмінь – не каменю шматки. Робили так колись з лихої долі В долині Свата горці-бідняки. І попереджував мерців убогих Суворим криком той, хто плуг веде: – Гей, стережіться, підбирайте ноги, Проходить плуг, рятуйтесь: плуг іде! А що сьогодні – світу день останній? Ми голодуємо – сама біда навкруг. Нема землі. Тож я вам так, селяни, Скажу: земляче, нагостри свій плуг. Кричи усім, хто хоче в тьмі могильній Народ і нині, як раніш, тримать: – Рятуйтеся! Підходить плуг всесильний – Вас, мертвяків, і тьму переорать!
|