(Пакистанська пісенька)Ти привезла із Дакки Дарунок – просто диво. Він простий, та не всякий Збагне його правдиво. І до душі припали Мені обидва блюдця, Чи то вони в печалі, Чи то вони сміються. Не треба поодинці Їм в хаті красуватися. Хай будуть вдвох на стінці Вони переглядатися. Чому ж вони печаляться? Чи в них душа двоїться? Чи, може, як смеркається, Їм рідний вечір сниться? Чи східнопакистанська Земля наснилась мила, Гончарня та селянська, Базар, де їх купили? Чи спека цілоденна? Але чому ж сміються? А що, коли із мене Сміються гарні блюдця? Бо вже мене не радує, Як вечір Дакки сниться, Де сонце серцем падає, Щоб в темряві втопиться.
1 Дакка – центр Східного Пакистану, відокремленого від Південного Пакистану віддаллю в 1500 кілометрів.
|