|
Волохатенький бичок Впав у полі на бочок. Чи змія вкусила люта, Чи наївся десь отрути. Він лежить, мов спочиває, Та дрібних троянд вінок, Що на шиї ніс бичок, Пилюгою припадає. Голубі, ясні, ясні Сяють місяця іскринки В амулетах-бірюзинках І на бляшці костяній. То не тіней гра в тумані, То зажурені селяни: Чоловік і з ним дружина Впали мовчки на коліна. Нахиливсь старий дідок І торкнув зів’ялі квіти, Кінчик рога, пилом вкритий, Амулети непотрібні І заплакав дрібно-дрібно В свій сухенький кулачок... Обіч шляху вмер бичок.
|