|
Батько приносив газети в дім І радіо слухав. Кричало радіо все об однім, Газети терзали глухо. При доньці малій, у самотині, Казав він над силу: «Чекають нас жахливі дні, Жахлива жде могила. Чи з неба злетить атомний грім – Не буде осічки. В куряві, певне, зникне наш дім, А нам горіть, як свічка. Чи бомби впадуть у тривожний час На голови наші – Це буде таке, що й пекло для нас Втіхою здасться, мамашо. Чи з неба скинуть на нас чуму, Холеру або лихоманку Вимремо ми завдяки цьому Всі до останку...» Слухала донька, хоч і мала, Все розуміла, Вона ні їсти, ні спать не могла, Всю ніч сиділа. Збудила матір, немов від біди, Як сонце вже йшло небокраєм: «Поїдьмо, мамо, з тобою туди, Де неба немає!»
|