|
Хай люті ще зимові дні, Мороз і сніговій, Та грім, неначе навесні, Гримить на Лозовій! Мов гомін ранньої грози, Гримить на Лозовій То наші грізні голоси, Гучний гарматний бій! І чути над Дніпром усім Той грім на Лозовій: – Лихих загарбників зметім Ми на землі своїй! Братове над Дніпром старим, Німецький згине гад! І знов засяє рідний дім, І знов розквітне сад. * * *Іще мороз, холоне кров, Та по снігу в ці дні Важкий, огненний дощ, пройшов На Західній Двині. Звідкіль цей дощ, весінній дар, Пройшов тут на Двині? То наших велетнів удар, Снаряди б’ють стальні! І лине звістка з далини, І чути на Двині: – Клянуся хвилями Двини, Згорять кати в огні! Братове на Двині старій, Фашистам більш не жить! Знов буде дім багатий свій, Знов прийде світла мить. * * *Литовець, ест і білорус, Братове необорі! Вперед, щоб звір і боягуз До смерті жив би в горі. В боях наш рев гарматний гус, І танки в нас суворі. Вперед, щоб звір і боягуз До смерті жив би в горі! Хай клятва всіх сердець і уст Од моря і до моря: Вперед, щоб звір і боягуз До смерті жив би в горі! Щоб прах його розвіявсь геть, – Бур’ян, пожаром стятий, – Щоб не лишила й згадки смерть По тій орді проклятій.
|