В лісах, на галявах імлистих
Палають бої край ріки,
Там Бондарєв нищить фашистів,
Радигіна йдуть вояки.

Мов огненним креше рубанком
Наришкін – з гарматних огнів,
Ідуть Колобанова танки
І трощать броню ворогів.

А в небі між хмарних затонів
В останній і лютій борні
Таранить катів Харитонов,
Бринько попелить у вогні.

Їх слава над світом полине.
А море гримить і гуде,
І плем’я балтійців орлине
В атаку на ворога йде.

Народ встав, як море безкрає,
Ідуть незліченні полки.
Загравами залпи палають,
Багнети блищать, мов зірки.

Тремти ж, без дихання і мови
Дивися, фашистський солдат,
Як море лютує грозове,
Грозовий гримить Ленінград.

Та це лиш початок. З металу
Та буря зростала давно,
Те море вали розгойдало,
І вже не затихне воно.

І кров не заллє ваша чорна
Ту бурю, потвори імли!
Пали ж їх, наш грім рукотворний,
Грозо ленінградська, пали!
Володимир Сосюра?