В лісах, на галявах імлистих Палають бої край ріки, Там Бондарєв нищить фашистів, Радигіна йдуть вояки. Мов огненним креше рубанком Наришкін – з гарматних огнів, Ідуть Колобанова танки І трощать броню ворогів. А в небі між хмарних затонів В останній і лютій борні Таранить катів Харитонов, Бринько попелить у вогні. Їх слава над світом полине. А море гримить і гуде, І плем’я балтійців орлине В атаку на ворога йде. Народ встав, як море безкрає, Ідуть незліченні полки. Загравами залпи палають, Багнети блищать, мов зірки. Тремти ж, без дихання і мови Дивися, фашистський солдат, Як море лютує грозове, Грозовий гримить Ленінград. Та це лиш початок. З металу Та буря зростала давно, Те море вали розгойдало, І вже не затихне воно. І кров не заллє ваша чорна Ту бурю, потвори імли! Пали ж їх, наш грім рукотворний, Грозо ленінградська, пали!
|