|
Зростає і шумить той вихор слави, Що славні підіймає імена. Такий він був в свинневий час Полтави І в полум’яний день Бородіна. Той самий він під Тулою й Москвою, Під Ленінградом, у хмурних лісах. Бійці ідуть. У них над головою – Російські зорі в сніжних небесах. Звитягу недруг святкував зарано! Нехай встають пожежі навкруги, Бійці слідом за ворогом поганим Ідуть і кроки врізують в сніги. Бійці ідуть, поля свої пізнавши, Звитяжним кроком, грізні та легкі, І каже їм народ: гвардійці наші, Улюблені, сподівані синки. Ідуть на захід мовчазні й завзяті. Прославсь у далеч літ народних сил. Бійців жене вперед чуття відплати, Рахунок ведучи ворожих тіл. Ми, ворога б’ючи, напевне знаєм: Мине цей час смертельних хуртовин. Останній залп над Рейном і Дунаєм Останньому з катів несе загин!
|