|
Мчить корабель, немов кажан вгорі. Розриви бомб у темряві гуркочуть. Два міста, наче два богатирі, Встають в пітьмі, в багряних плямах ночі. Встає Москва – звитяга і краса. Москва! Москва! Ясна святиня слави! Дзвенять вогнем похмурі небеса – То мчить у небі латник темноглавий. О древнє місто! Віщий богатир, Що напував звитягою народи, Так от де він – могутній бою вир Із ворогом нелюдської породи, Де ллється кров, неначе Волги води, По крилах, танках, купах мертвих тіл, Від просторів найдальших небозводу До мерзлих ям, до ворога могил. Лютує ворог! Хоч ятряться рани, Але шалений, в громі канонад, Він рветься. Та над хвилями в тумані, Мов богатир, піднісся Ленінград. Над світом ніч, бездонна і страшна. Та клянемось у битві цій грозовій, Що ми заплатим ворогу сповна За кожен труп, за кожну краплю крові! Хай накладемо в битві головою, Та ворога зітнем кривавим градом. Клянемося могутньою Москвою, Клянемося любимим Ленінградом. Він зійде, переможний цвіт зорі, Понад пітьму німецьку, злу, холодну. Два міста, наче два богатирі, Очолять свято, славу всенародну!
|