|
Ось вийшло з-за хмари патрульного сокола Крило осяйне, і з висот – Могутнє й величне в просторі глибокому Уздрів наше місто пілот. До Пулкова – димом заводів, антенами Стримлять цитаделі труда, В затоку зайшли островами зеленими, І дахи блищать, як вода. І льотчик милується і усміхається, Він дивиться гордо кругом. Це він в ленінградському небі купається, І сонце горить над чолом. І сонце говорить, лавиною з кратера Прорвавшись крізь хмарну кайму, Що вручено орден Червоного Прапора Заслужено місту цьому. Що ранок ясний, весь у відблисках золота, Він бачить над містом своїм, Що в рідній країні він дихає молодо І щастя його перед ним! Що тільки учора фашистських нальотчиків Він збив поворотом крутим, І славного краю прославлені льотчики Безсонно кружляють над ним. А крила хижацькі хай недруг покаже, – Зустрівши відплату гармат, У грізному полум’ї вламками ляже, Об землю ударившись, кат!
|