|
Хай ворог простяга кулак До Ленінграда, – в цих просторах Було багато їх, вояк, – Сюди хотів удертись ворог. На неприступних берегах Розіб’єм ворога ми впрах! На крилах літаків хрести Загрожують нам з висоти. Ми вишлем зорі золоті, Таранить будемо, збивати, Ми перекреслим ті хрести Зенітним розчерком гармати. Стій, ленінградцю, і чатуй, В нічну дивися висоту, Шукай шулік на небосхилі. Кругом на вахті бойовій Стоїть великий город твій В своїй непереможній силі! Оглянь покрівлю і підвал, Забудь, як мирно ночував, Забудь про радощі колишні; Хай, мов фортеця, темний дім – Ще скільки щастя буде в нім В час перемог, у дні утішні! Наш нездоланний Ленінград! В нім ленінської волі гарт, Могутні богатирські плечі Й озброєна рука! В боях Він подолає тьму і жах. Він змусить ворога до втечі!
|