|
Неба багряного стеля Знов над гаями звиса – – Де твоя Фландрія, Неле? – Фландрія жевріє вся... Коси ясного волосся Неле стягнула вузлом. Всім перешкодам на зло, Усмішки Неле ми просим. – Неле, всміхнись променисто... – Фландрія – дим тут і там, Фландрія в шереху листя, – Там, де захочеш ти сам. – Фландрія там, де в галуззі Перелітають стрижі, Фландрія там, де в нарузі Звуглена гордість лежить. – Фландрія там, де веселе Зникло життя молоде, Там, де, всміхаючись, Неле Тихим провулком іде.
|