|
На водяних полянах Гладінь біліш струни, Лежать на гідропланах Проміння, наче сни. Дмухни на воду тільки, На хвильку на одну, – Торкнеться місяць хвильки, Черкне, немов струну. Сповита, мов туманом, Тим чародійним сном, Ти станеш гідропланом, Промінням і струмком... Зростає дивне диво На всю морську гладінь, І в зоряні розливи Твоя відходить тінь!
|