Містечко спить,
Мов звіреня в нічну спокійну мить,

І дощ засне от-от,
Затихши на алеях;
Човнів спить білий флот
І мертвий лев Тезея.

Спить велет-глобус. Став
Він втіхою роззяв;

Сплять миші в глобусі,
Поштові скриньки сині,
Місця в автобусі
І липи старовинні –

Все сивий сон торкнув своїм крилом.
І навіть ви змінили сон за сном.
І тільки я в якімсь таємнім гулі
Край темних снів стою на караулі
І слухаю, як ти, мій світе, спиш!
...Вже другу ніч горить вогнем Париж.
Марія Пригара?