|
Ми в Виборзі. Ми ходим в незугарнім Розгардіяші вулиць, площ, і стін. Навкруг вогонь танцює різнобарвний, Навколо спокій наглих перемін. По-мирному путі прослались санні, По-мирному чуть голос з далини, Лиш мін останніх вибухи останні Говорять про минулий день війни. А там, де хутір Ліматта, за гаєм, Де раптом вартовий спиня тебе, Сидить комбриг, ночей недосипає В закинутім підвалі, на КП. Над картою схиляється він тихо. Де ж сон і мир? Давно немає їх. Підвал іще шаленством штурму диха. І шурхіт ночі слухає комбриг. У вухах ще розривів тріск строкатий, В очах стоїть ще світ, як у грозу, І надовби в переліску проклятім, І сніг багровий за горбом внизу...
|