|
На горбі він під місяцем впав і закляк, Зорі глянули в очі студені. І на нього дививсь ленінградський хлопчак Тютюнець розминаючи в жмені. Не зоря Оссіана світила на них, І шюцкорський значок на мундирі Нас запевнив, що ми – біля сосон живих, В світі фінському, в півночі сірій. Єгер був молодий і вродливий з лиця, Тільки блідістю пойнятий слабо, І схилилася зірка щільніш до мерця, Мов коханка з далекого Або. І цигарку скрутив ленінградський хлопчак Не промовивши жодного слова, Лиш сірник проблищав понад мертвим отак, Наче куля сягла його знову.
|