На горбі він під місяцем впав і закляк,
Зорі глянули в очі студені.
І на нього дививсь ленінградський хлопчак
Тютюнець розминаючи в жмені.

Не зоря Оссіана світила на них,
І шюцкорський значок на мундирі
Нас запевнив, що ми – біля сосон живих,
В світі фінському, в півночі сірій.

Єгер був молодий і вродливий з лиця,
Тільки блідістю пойнятий слабо,
І схилилася зірка щільніш до мерця,
Мов коханка з далекого Або.

І цигарку скрутив ленінградський хлопчак
Не промовивши жодного слова,
Лиш сірник проблищав понад мертвим отак,
Наче куля сягла його знову.
Сава Голованівський?