|
Зорі дивляться юрбою На піщані береги, Зимно диха чужиною Пункахар’ю нурт глухий. Із-під весел іскра бризне, Біле коло вироста. Я сумую по вітчизні Там тече й вода не та. Мрію про широкоплечі Хвилі в невській бистрині, І вже сниться інший вечір На твоїй па стороні. І ті води в білих пінах Між барвистих берегів, Де, як риби, у глибинах Плине відсвіт ліхтарів. Де, мойого літа спеко, Ти веселою була. Ніби чую сміх далекий В сплесках синього весла. Ніби в тім човні високім Знов ти з’явишся вночі, Ніби скочиш на пісок ти, Щоб і ніжок не змочить.
|