|
Якби поміж гір блукали – Я і ти, В Уркарах пішли б помалу Чи в Ахти. На базарі б глек купили – Куманець. Не для вин і не для пилу – Для сердець. І прикрасили б на славу, А тоді Ми пустили б його плавать По воді. Хай би плив він Ахтичаєм, Як умів, Камінь стрівши б, за звичаєм, Загримів. Хай би мив у хвилі груди Для снаги. Ним би милувались люди И береги. Вздрів би місяць над рікою З далини, Що, не грівши, непокоїть Валуни. Захлинувся б він од мрії. І – прощай! Зник в твоєму чорториї, Ахтичай. Посміялися б із глека Ми в ту мить І в духан пішли б далекий Чачу пить. Та не тим – мінним потоком Б’є Москва, Тоне в полум’ї глибокім Голова. І нема тут Ахтичаю Унизу. Ще й інакший глек, звичайно, Поблизу.
|