|
Світання ллється неозірно, Отямившись, снується скрізь І падає пожаром мирним На зливи кособоку низь. Он перехожий, мов казан, Що пива налигавсь досхочу, Пливе по бруку, щось бурмоче, Інстинкту звірився цей пан. О юшка мрій в каструлях снів! Такого ж ранку стромовиння На шир доокеанських нив Повзе усталено й незмінно. Та дощ немирний жебонить, Докіль багатий тонко спить. Подвір’я сіре впало ниць. Облич лахміття. Сурма грає. Затвори брязкнули рушниць І кулі в черепи вганяють. Хай багатій би спав і снив, – Смерть валить бідноти синів. Від Рущука по Трафальгар Куряться землі страти димом, Та крізь вогню й вугілля шар Вже риє правда хід незримий. Снується ранок просто так, І спокій скрізь, сльота й калюжі. Нехай я мрійник, я дивак, Але до битв я не байдужий.
|