|
На приношеній гімнастьорці Литих гудзиків темна мідь, Люлька з жаром, і жар на серці, І сталевих очей блакить. Буде дівчині він казати Про веселощі, про біду, Як гриміли його гармати З бронепоїзда на ходу. Як вродливі палкі полячки Надсилали йому листи, Як горіли в огні водокачки, І вагони, й старі мости. Як прожектори на багнеті Бігли зайчиками навкіс, Як він сам по оцій планеті Біг сім днів через поле й ліс. Гляне дівчина в тій годині. Гляне мовчки: любов жива. Навіть радість і гордість нині Загубили гучні слова.
|