|
Говорив співець великий В своїм «Заповіті»: «Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом». І так сталось, як він мовив, – Кайдани розбили, Кров’ю вражою лихою Волю окропили. І в сім’ї великій, новій З Ельби до Китаю Славного Шевченка слово Світом пролітає. А ім’я Шевченка всюди Так, як в ріднім домі, По всім світі вольним людям Знане та відоме, Над Курою, над Дунаєм, У світі безкраїм, В тій Канаді, що, ми знаєм, Київ наш вітає. Знаєм, слово гордовите Не помре, не згине. Сяє слово це, зігріте Серцем Батьківщини. Ми сьогодні в шані й тиші Принесли Тарасу Наш уклін найгарячіший, Наших душ окрасу. Бив ти словом грізновісним Лихо під’яремне. Ми твоїй великій пісні Кланяємось земно. Україна і Росія – Наші долі злиті, Братня єдність – наша сила, Дружба – краща в світі! Біля славної могили Ми говорим, брате: – Ні, нема на світі сили. Щоб нас роз’єднати!
|