|
Змінилося все тут: дерева і люди, Тут пісня потоків нова, Встають полонини смарагдовим чудом, І гори здіймають дива. Все страдницьке згинуло, кануло в Лету, – Людина мов сокіл у вись! – Чи й зміг би впізнати свій край ти, поете, Де мучився, страждав колись. Шахтарською піснею, слухай, озветься Весь край цей на голос Франка – То серце народу нестомлене б’ється, Як билось воно у віках. І віщеє слово, і мова пророча Нам кажуть про дивні діла – В убогій хатині, отут серед ночі, Велика Людина зросла. Ми чуємо знову, ми бачимо знову, – Вперед простяглася рука, – Щасливого, сильного, знов молодого І рідного всім нам – Франка.
|