|
В вік атому також дозріє колос І лірики свіча вночі горить. Твого натхнення не стихає голос, Що й завтра, як сьогодні, прозвучить. Якби я міг – поета неодмінно Намалював би в німбові хмарок, Сповитого світанковим промінням, На тлі гаїв, обличчям до зірок.
|