|
Я не похмурий чоловік І посміхаюсь навіть птицям. Я рад, що їх народ гніздиться Неляканим вже котрий вік. Тут щастя – птахом народиться, Їх люблять всі, годують всі, У блюдцях ставлять їм водицю І щиро заздрять їх красі. У них є все в селі, в столиці – Живи, од радості кричи, – Є все, що людям тільки сниться, Так, тільки сниться уночі.
|