|
Ця земна препишність, що вві сні лиш сниться, Ці рясні сузір’я сяйної краси – Все могло б далеким і чужим лишиться, Якби в лиця друзів не змогли вдивиться, Якби ми не чули друзів голоси. Не в розкішній залі на килимній тканці, Де алмази, срібло, пишності добро, – Сидимо на лавах, чай в звичайній склянці, Не в садах Могола, а в кафе «Метро». Не казкові джінни, владним наговором Викликані нині, нам співають влад. Ні, про комунізм ми з друзями говорим, Їм привіт привізши із Країни Рад. Навкруги немає манго й пальм тендітних... Що розповідати тут про них мені? Але аж палають молодих і літніх Слухачів уважних очі осяйні. Тільки трохи дивно, що тобі на шию Із троянд чудових вдягнено вінки, Що співають вірші і що очі мліють, Ставши від сльозини теплі та вогкі. Славим мир і дружбу ми в лахорськім домі. Хай же в’яжуть віршів нитку золоту... Каже нам господар: – Ми вас познайомим, Щоб усіх ви знали... Тут Карачі? – Тут! Делегати мовчки стали і вклонились. Дихали їх лиця величчю доби. Як би там англійці нині не хвалились, Є в Карачі люди, люди – не раби! – Тут Лахор? – Лахорці підвелись стіною. Гордість Пакистану, працьовитий люд. Почувань їх повідь, мов ріка весною. – Є тут пешаварці? – Пешаварці тут! У жилетках чорних підвелись горяни, Білоткані чалми, чаплі1 на ногах. Це звелися гори, що їх мужність знана, Де пісні, мов кулі, б’ють по ворогах. Підвелася Кветта за Хайдерабадом, За Мультаном – Дакка. Пагорби й ліси, Хутори і села... Наче з нами рядом День новий засяяв, сповнений краси. Край такий багатий, край такий убогий, Край хаток селянських, робітничих хиж Перед нами звівся. На нові дороги Він ступив, минувши днів старих рубіж. – Скільки б, любий друже, ти не їздив світом, У найдальній далі чутимеш навкруг: «Ти від нас звернися до Москви з привітом». – Є Москва! – Промовив нам незнаний друг. Різнобарвні зорі в млі блищали синій, І спросоння манго вітами шуршить... А в Росії зараз на деревах іній... Це не для промови, це вже для душі. Встали пакистанці в чорних строях, в білих, Вигуками розхитавши сад... «Совєт – Пакистан тарракі!» – Гриміло: «Пассандка дості Зіндабад!»2
1 Чаплі – взуття, постоли.
2 Хай живе дружба радянського і пакистанського народів!
|