|
То не чудо над нами безкрає, То не полюса сяйво блищить – То безсмертний стяг Леніна сяє, Над старою Невою горить. Ніч, як рік дев’ятнадцятий, плине, Днів стискає кора крижана, Ніби вилізли з мли старовинні Вороги, і блокада, й мана. І над боєм, смертельним і млистим, Як тоді, серед крові й знемог, Рідний стяг осяває нас чистим, Променистим огнем перемог! І боєць, що повзе з автоматом Із траншеї в пилу сніговім, Огорнувся цим світлом крилатим, Оцим полуменем бойовим. Кочегари, закурені димом, Сталевари в морозних цехах Теж осяяні стягом любимим, Як морці на своїх кораблях. І у млі кам’яній Ленінграда, Крізь турботи, крізь горе усе, Прапор цей, крізь бої та блокади, Велет прапороносець несе. Прапор цей – перемога і сила – Ленінград від орди захистить, Переможе, й на вражій могилі – Прийде час! – на весь світ прошумить!
|