|
Спокійно люльку докурив до кінця, Спокійно усмішку стер з лиця: «Офіцери, вперед! Командо, позір!» Сухою ходою іде командир. І слова рівняються теж навпрост: «З якоря в вісім. Курс – ост. В кого дружина, діти, брат, Пишіть, – ми не прийдем назад. Зате буде добрий кегельбан». І старший сказав: «Єсть, капітан!» А найзухваліший з молодих Дивився на сонце над гладдю води. «Байдуже нам! – проказав він тоді. – Навіть спокійніш лежати в воді!» Адмірал ще удосвіта рапорт прийма: «Наказ здійснено. Живих нема». Цвяхи робити б з людей цих слід, – Служили б ті цвяхи по тисячі літ.
|