|
Коли піду, зігнеться мати вмить, Та говорить так само й слухать буде, Хоча старій і важко розуміть, Що десь розказують про мене люди. Упустить гостру голку з рук своїх, І щоки вкриють хворобливі плями, – Та той, що вже не вернеться до брами Гравсь на підлозі в неї біля ніг.
|