|
Обминув у житті мене спокій, Цей стоокий кульгавий старик. Не молюся в час битви жорстокий І благання складати не звик. І коли запалає граната Над гайком чи над муром споруд, Я приймаю страждання, як брата. Що від голоду довгого схуд. Але ревно чекаю я сходу, Коли сонце незвичне зійде І на скровлену ниву та воду Мирна тінь мирних праць упаде.
|