|
За широм вод Разліва тихого – Гаїв строката далечінь, Галява, трави розколихані І неба полуденна синь. Там, у спекоті дня осіннього, Серпневого жаркого дня, Косар з косою випромінною Стояв побіля куреня. Скрізь тишина над даллю сірою, Та думою бушує ум. Життя саме сказало: вірую У велич діл його і дум. Тут вранці – морок над трависьками, Вночі – мовчання і туман, А там просторами російськими Гримить робочий океан. Навкіл він глянув, зором скинувся, А думка далечі сяга: Хіба не так його країна вся Травою-биллям поросла? Він знав: косою світлодзвонною Він збляклу викосить траву, А цю скосивши – неживу, На билля царства напівсонного Повергне бурю світову!
|