|
Мене кохала ніч, і на руці моїй Вона зімкнула темряви зап’ястя... Коли ж настав мій день – я зрадила вмить їй, Про сонце заспівала і про щастя. Дорога дня строката й широка́ – Та не зірвати темряви зап’ястя! Дзвенить і плаче зоряна нудьга В словах моїх про сонце і про щастя!
|