|
Він сумішшю був досить дикою: Широкий – й вічно без гроша; В нім безпорадність поруч з пихою; Пряма – а з вивихом душа! Занадто добрий? Аніскільки, Робився, випивши, сухим; Дружив – заради сварок тільки. До себе – вперто був глухим. В нім пересиченість – й жадоба. Не ласки цінував – тінь їх! Псував життя з мистецтвом сноба, Ледачий – в справах весь своїх. Чекав: що завтра? Не терпілося! Дружити з вірою – не вмів. Вмирав – а жити ще хотілося; А живши – вмерти все хотів.
|