|
Прости, небесне сотворіння, Що я порушив спокій твій, Прости, прости мені І дай мені спасіння, Не позбавляй надій! О, пожалій: я помираю, Не в змозі стишити журбу, Поглянь з висот небесних Раю На смертну боротьбу Душі, що змучена до краю! Люблю тебе!.. О, зглянься! Й до серця серцем, співчутливо Озвись, молю, зігрій! Ти плачеш?! Ти?! Скажи, чому ці сльози?! Ти любиш?! Ти жалієш?! Красо моя!.. Богиня!.. Ангел! Тебе люблю!
|