|
Куди, куди, куди ви промайнули, Життя мого – дні золоті? Що день новий мені готує? Жалі чи радощі віщує? В когось спитати б... – марний труд. Що буде? – Божий правий суд! Чи я впаду, стрілою вбитий, Чи марно – промайне вона? Все – благо, й це не новина, Є рух – до кращого! (Аби-то!) Благословенна ніч надій І день незнаних ще подій! Зоря засвітить багряницю, І світ – майне – куди не кинь, А я, можливо, я – в гробницю Зійду в таємну вічну тінь. І пам’ять про співця-поета Поглине тихоплинна Лета, Забуде світ мене, а ти! Ти, Ольго?! Скажи, чи прийдеш, діво красоти, Сльозу пролить на мармур урни І думать: він мене любив, Мені, єдиній, – присвятив Життя свого – світання бурне, Ой, Ольго, я тебе – любив, Тобі, єдиній, присвятив Життя свого – світання бурне! Ой, Ольго, я тебе – любив! О, друже мій, душа – щемить, Прийди, прийди! Хоча б – на мить! Прийди, хоча б на мить, Прийди, о друже мій! Прийди, прийди! О, друже мій, душа – щемить, Прийди, прийди, – хоча б – на мить! Куди, куди, куди ви – промайнули, Весни життя, весни життя – дні золоті!
|