|
Що ж ти, мила, очі опустила, Зблідла і мовчиш, і тихо зітхаєш? Ти не знаєш, як оці хвилини І страшні мені, і значення повні, Як мене бентежить тиша мовчання! Я жду на присуд твій, я весь чекання: Чи вдариш ти в серце ножем. Чи рай подаруєш! Дарма ж не муч мене, скажи ж хоч слово! Ой, чому ж ці, чемнії, признання Серденько твоє, немов би, злякали?! Ти зітхаєш, ти тремтиш і плачеш, Наче на вустах слова твої німіють, Чи мене ти так жалієш!.. не любиш?! Я жду на присуд твій, я весь чекання: Чи вдариш ти в серце ножем, Чи рай подаруєш!.. Ти хоч зглянься, хоч зрозумій, говори ж мерщій!
|