|
Не шукаючим захистку злиднем, Кривди ворог, зі світом не в мирі, Ти найбільш недоріким і бідним Був зі всіх государів Псалтирі. А споріднення, гордий смиренник, Відшукав в книзі книг ти сповитим, Бо вона – правдолюбності цінник І душа боготворчого світу. Є в природі межа для свавілля: Степ тече оксамитом під ноги, Присипає сиваською сіллю Черствий хліб на чумацькій дорозі, Птаство молиться, вірне ж бо вірі, Тихо світять промовці-струмочки, Домовиті малесенькі звірі, Як свічки, повставали у ночі. Хай навколо спокус більш, ніж треба – Поза буквою світ-Алфавіту За сапфір є блакитніше небо, Крилам розуму навстіж відкрито.
|