|
Ось і літо пройшло, Мов його не бувало. На пригріві тепло. Та цього тільки мало. Все, що збутись могло, Як той лист п’ятипалий, Прямо в руки лягло, Та цього тільки мало. І даремно ні зло, Ні добро не пропало, Все горіло світло́, Та цього тільки мало. Нас життя під крилом Берегло й рятувало, Часто справді везло. Та цього тільки мало. Листя не обпекло, Гі́лок не обламало... День промитий, як скло, Та цього тільки мало.
|