|
Ось і літо спливло, Наче і не бувало. Гріє пізнє тепло. А проте, цього мало. Все, що збутись могло, Мов листок п’ятипалий, Просто в руку лягло. А проте, цього мало. Долі втішне крило Берегло й рятувало. Мені й справді везло. А проте, цього мало. Без пуття ані зло, Ні добро не згорало, Яре світло несло. А проте, цього мало. Листу не обпекло, Віття не обламало... День промитий, мов скло. А проте, цього мало...
|