|
І все ж тихоня ліс осінній... Лиш в мурашиній тишині, Під ноги лист упав мені У жовтизні своїй незмінній. Гукнула десь дитя лосиха, Ліс ворухнувся й знов заснув, Вже й вітер холодом війнув, А ліс зітхнув і знову тихо. У лісі тихо, то прикмета, Що й ця зима теж буде злою, Примовкло все, і криє млою, Хвилинку спогадів про літо.
|