|
До смутку, до злості, зі зламом нервовим Мене не балує друковане слово! А що нашкребуть по засіках в анналах, Під нотним рядком, у музичних журналах, Як кардіограми відгомін моєї – На серці п’ять шрамів від смужки тієї! За ціну я куплений, геть не шалену! Та – вистачить, Он, викликають на сцену, Бо час працювати – було ж напочатку Придумано Слово, що має звучати!
|